Фортеця Нарікала в Тбілісі: історія, підйом і краєвиди

Нарікала — давня фортеця над Старим Тбілісі, візитівка міста: обнесені мурами ділянки на крутому скелястому пагорбі, а під ними — черепичні дахи, річка Кура та квартал сірчаних лазень. Сюди піднімаються заради історії й заради панорами, що відкривається з мурів.

Чим відома фортеця

Нарікала — одна з найдавніших споруд Тбілісі: фортеця на цьому пагорбі існує з IV століття. Її заснування відносять до часу правління царя Вараз-Бакура (близько 364 року); народна традиція пов’язує першу цитадель із царем Вахтангом Горгасалі, але археологія цю версію не підтверджує. За століття фортецю не раз перебудовували та розширювали: укріплення додавали араби у VII столітті, потім Давид Будівник у 1089–1125 роках, а більша частина збережених мурів належить уже до XVI–XVII століть.

Сама назва, за поширеною версією, походить від монгольського «Нарін-Кала» — «мала фортеця». Серйозної шкоди Нарікала зазнала під час землетрусу 1827 року, коли частину споруд було зруйновано. Сьогодні це дві обнесені мурами ділянки на гребені пагорба — між кварталом сірчаних лазень Абанотубані та Тбіліським ботанічним садом.

Як дістатися і піднятися

Фортеця стоїть над історичним центром, і піднятися до неї можна двома шляхами.

Канатною дорогою

Найшвидший спосіб — канатна дорога від парку Ріке на лівому березі Кури. Засклена кабінка йде над річкою та Старим містом просто до мурів Нарікали й піднімає нагору за пару хвилин. Оплата — транспортною карткою Metromoney; актуальну вартість краще уточнити на місці, тарифи з часом змінюються. Сам проїзд над дахами Старого Тбілісі — окреме враження.

Пішки

Другий варіант — піднятися пішки від площі Мейдан і кварталу сірчаних лазень угору старими вуличками. Дорога займає орієнтовно 15–25 хвилин, іде вгору й місцями нерівним покриттям, тому зручне взуття не завадить. Дорогою відкриваються краєвиди на Старе місто, а спуститися можна канатною дорогою — або навпаки.

Що подивитися всередині

Головне у фортеці — самі мури та вежі: дві ділянки укріплень тягнуться гребенем пагорба, і ними можна пройти, роздивляючись кладку різних епох. Усередині стоїть церква Святого Миколая — її заново збудували в 1996–1997 роках на місці храму XIII століття, який було зруйновано пожежею. Усередині церква розписана фресками на біблійні сюжети та сцени з історії Грузії.

Та заради чого сюди піднімається більшість — це панорама. З мурів Нарікали відкривається круговий краєвид на Старий Тбілісі, закрут Кури, черепичні дахи, балкони та куполи. Тим самим гребенем пагорба можна дійти до монумента «Мати-Грузія» — алюмінієвої статуї, яку видно майже з будь-якої точки центру.

Що врахувати під час відвідування

Територія фортеці відкрита і доступна вільно, без квитка, — платити треба лише за канатну дорогу, якщо підніматися нею. Покриття на гребені нерівне, огорожі місцями умовні, а на висоті буває вітряно: тримайте дітей поруч і вибирайте зручне взуття. Церква Святого Миколая — діюча, при вході до храму доречна стриманість в одязі.

Найкращий час для підйому — захід сонця та перші години після нього, коли Старе місто підсвічується, а повітря прохолодніше. Але й удень з мурів видно весь центр.

Поблизу

Нарікала стоїть у самому серці Старого Тбілісі, тому її зручно поєднати із сусідніми місцями. Просто під пагорбом лежить квартал сірчаних лазень Абанотубані, а через Куру перекинуто Міст Миру. Більше про столицю — у путівнику по Тбілісі, а інші місця країни зібрані в розділі що подивитися.